Сатанізм Антона Шандора ЛаВейя
Статті
Упродовж століть поклоніння Сатані справляло неабиякий вплив на людство, що виявлялося як у повсякденні, так і в різноманітних ситуаціях інтелектуалів. Водночас є підстави стверджувати, що це прослідковується й нині, у 21 столітті.
Одним із його яскравих проявів у 20 столітті стала поява конфесії, яка має назву Церква Сатани. Її засновником був американець Антон Шандор ЛаВей, який вважається одним із найексцентричніших та найцікавіших постатей свого часу. Також він є автором таких книг, як: «Біблія Сатани», «Сатанинська відьма», «Сатанинські ритуали» та «Нотатник Диявола», що стали переворотом у світі сучасної літератури, подекуди навіть випереджаючи кількісно продаж деяких християнських видань. 
Народився Антон ЛаВей (1930-1997 рр.) у місті Чикаго. Незадовго після його народження батьки переїхали до Сан-Франциско. Вони виховували хлопця без акценту до будь-яких релігійних догм. Проте у віці семи років він захопився містичними та окультними історіями, які розповідала його бабуся Люба Колтон, що була родом із Трансільванії. Зазвичай це були оповіді про славетного вампіра Старого Світу – Дракулу. З часом юнаку стало цього замало і він самотужки почав досліджувати коріння тих історій, що розповідала йому бабуся. Так він познайомився із творами Б. Стокера та М. Шеллі. Його головними вчителями стали – Х. Лонг, Б. Захарофф, Дж. Мільтон, Дж. Лондон та Ф. Ніцше. 
Оскільки Шандору ЛаВею не подобалось бути «одним з багатьох», він часто прогулював школу, яка була ненависною для нього, отримуючи таким чином можливість самому вивчати предмети, які були йому до душі. На останніх роках навчання він покинув школу і приєднався до мандрівного цирку, де легко навчився переконувати людей розлучатись з їхніми грошима. 
Потім, попрацювавши деякий час органістом у нічних клубах Лос-Анджелесу, ЛаВей повернувся до Сан-Франциско і влаштувався фотографом у поліцію. Оскільки у той час йшла війна у Кореї, він вступив до коледжу, щоб уникнути військового призову. Саме спеціалізація криміналіста допомогла йому зрозуміти темні сторони людської натури. 
За кілька років до цього ЛаВей познайомився з працями відомого окультиста Алістера Кроулі. А у 1951 р. особисто зустрівся з низкою його послідовників-телемітів. Та все ж їх вчення не вразило Шандора ЛаВея, оскільки багато в чому не сходилось із його світоглядом і було присвячене духовному розвитку особистості та не суперечило суспільним нормам. 
У 1950-х роках ЛаВей займався розслідуванням повідомлень про паранормальні явища. Саме у цей період він зрозумів просту істину – люди здатні бачити надприродне навіть у досить банальних речах. Їх раціональні пояснення не задовольняли людей, тому з часом ЛаВей почав підігравати і вигадувати різноманітні містичні викриття тих чи інших подій.  
Першоосновою Церкви Сатани став Орден Трапезоїду, заснований ЛаВеєм у 1950-х роках. Він об’єднав людей, що досліджували окультизм та практикували магічні ритуали, а також тих людей, що надавали перевагу гедоністичній та егоїстичній філософії. Пізніше, накопичивши достатньо матеріалу та досвіду, ЛаВей дійшов висновку, що для досягнення успіху однієї філософії замало, адже потрібне офіційне визнання його нестандартного світогляду як релігії, названої ним сатанізмом. 
Про народження Церкви Сатани Антон ЛаВей оголосив у ніч з 31-го квітня на 1-е травня 1966 р. Це була так звана Вальпургієва ніч, яка згідно з традицією, є найважливішим «демонічним» святом у році, коли відьми і демони бродять по землі. Саме з 1966 р. сатаністи ведуть нове літочислення, що було позначено як «Anno Satanas».
Як відзначав ЛаВей, інші церкви базували своє вчення на поклонінні духу і запереченні плоті та інтелекту. Він же усвідомив необхідність церкви, яка знову звела б людський розум і його тілесні бажання в ранг об`єктів поклоніння. Раціональний інтерес до себе повинен заохочуватися і здорове его перемагати. Він усвідомив, що стара концепція Чорної Меси, яка полягала в сатирі на християнське богослужіння вже віджила своє і стала, за словами ЛаВея, «підганянням дохлого коня». Замість самозневажливих християнських служб ЛаВей почав практикувати веселі психодрами, «виганяючи обмеження і гніт релігій білого світла».
Основними рисами сатанізму ЛаВея є сприйняття себе як «людину на Землі» з усіма «за» і «проти», боротьба з іншими церквами, задоволення фізичних і розумових потреб людини. За ним, Сатана ЛаВея – це якийсь Прометей, що втілює терпимість, не споганену мудрість, доброту до тих, хто її гідний, помсту, відповідальність для відповідальних. Сатанізм утверджує ідею про людину, як про різновид тваринного і гріховного, який звільняє людину від фізичного та розумового напруження. 
Основним принципом сатанинського світогляду є «Lex talionis», що є протилежним до християнського золотого правила, яке вимагає від людини «поводити себе з іншими так, як вона хоче, аби люди поводили себе з нею». ЛаВей вважав це психологічно шкідливим. У Сатанинській Біблії таке правило сформульовано як «око за око, зуб за зуб» і потребує «поводити себе з іншими так, як вони поводять себе з тобою». На думку ЛаВея, такі почуття, як кохання, симпатія, співчуття та допомога повинні бути спрямовані лише на тих, хто цього заслуговує, а не розпорошуватися на невдячних. 
Історично склалося так, що не існує ритуалу, більш пов`язаного з сатанізмом, ніж Messe Noir, що означає Чорна Меса. Легко впасти в оману, коли перевернутий хрест і молитва до всевишнього, прочитана задом наперед, яких зазвичай асоціюють з Чорної Месою, також мають відношення до сатанізму. Насправді, участь у ній приймається для особистого очищення через подолання почуття провини, що накладається християнської догмою. Варто відзначити, що це є ритуал і якщо Чорна Меса виповнюється шукачами гострих відчуттів або «заради сміху», вона стає гулянкою.
У книзі «Сатанинські ритуали» Шандора ЛаВея зазначена версія Чорної Меси, яку проводило Товариство Люцеферіан у кінці 19 та на початку 20 століття у Франції. У ній використано тексти християнської Біблії, праці Шарля Бодлера і Шарля Марі-Жоржа Гюйсмана «Missale Romanurn», а також записки Жоржа Легю. Ця версія Messe Noir є найбільш послідовною сатанинської версією з усіх. Утримуючи у собі частку богохульства, необхідної для ефективності психодрами, вона не ґрунтується на перевертанні понять лише заради богохульства, а й підіймає концепцію сатанізму до благородства і раціональності. Така версія Чорної Меси складається з п’яти частин: вступ, підношення, канон, освячення, зречення і викриття. Основна частина служіння ведеться на латині.  Діючими особами є жрець, диякон та піддячий. 
Найвеличнішим зі всіх свят у сатанинській релігії є свій власний день народження. Це є повною протилежністю святим зі святих днів інших релігій, які обоготворяють будь-якого антропоморфічного бога, створеного за образом і подобою людського. Сатаністи вважають: «Чому б не бути чесним із самим собою, і, якщо вже Бог створюється за моїм образом і подобою, то чому б цим Богом не вважати себе?» Тому кожна людина являється Богом, якщо вона себе таким вважає. І, беручи до уваги релігійні мотиви, навіщо святкувати день народження того, кого ти навіть ніколи не зустрічав? У такий день кожен може дозволити собі купувати, що душі заманеться та поводитись з собою як з королем (або богом). 
Також до ряду важливих сатанинських святкувань відносяться Вальпургієва ніч (ніч на 1 травня) та Хелловін (31 жовтня). 
Раніше Вальпургієва ніч вважалась язичницьким святом, присвяченим родючості, проте з часом це стало християнським днем у який вшановують Св. Вальпургію. Але й до сьогодні вважається що у останню ніч квітня всі демони, привиди, злі духи та інша нечисть з`являються на світ і розпочинають дикі святкування. 
Хелловін, переддень Дня Всіх Святих, випадає на ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Спочатку, цей день був одним з великих вогненних свят Британії часів друїдів. У Шотландії він асоціювався з часом, коли душі мертвих, демони і чаклуни були надзвичайно активні та прихильні. Парадоксально, але цей день був для молодих людей датою здійснення магічних ритуалів для визначення майбутніх партнерів для шлюбу. Сільська молодь супроводжувала все це веселощами і чуттєвими втіхами, а більш старі ретельно оберігали свої будинки від злих духів, відьом і демонів, які мали цієї ночі надзвичайну силу.
Зростаючу популярність сатанізму природно супроводжують жахливі історії, поширювані різними релігійними групами, стурбованих тим, що з продажу в університетських кампусах Сатанинська Біблія обігнала християнську і стала головною причиною неприйняття молоддю Бога. І, звичайно ж, кого, як не ЛаВея, мав на увазі Папа Павло, випустивши свою всесвітню прокламацію, в якій говориться, що Диявол «живий» і «в образі людському» поширює зло по Землі. ЛаВей стверджував, що «зло» є «життя» навпаки (в оригіналі evil (зло) і live (життя)), і тому повинно дозволятися й, більш того, приносити задоволення. 
Щодо свого впливу на світ, ЛаВей говорив наступне: «Люди, організації і нації заробляють на нас мільйони доларів. Чим би вони займалися без нас? Без Церкви Сатани у них не залишилося нікого, на кого можна було б вилити свою лють і звалити провину за всі жахливі речі, що відбуваються у світі. Якщо вони справді так вважали, то не робили б з мухи слона. Чому насправді потрібно вірити, так це тому, що вони – шарлатани і дуже раді, що під рукою є ми і нас можна використовувати. Ми для них є дуже цінною зручністю. Ми допомогли бізнесу, підняли на ноги економіку, мільйони доларів, зароблені нами, потекли в християнську церкву. Ми вже довели безліч разів дев`яту сатанинську заповідь, що ні церква, ні незліченне число народу не може існувати без Диявола».
Події, передбачені ЛаВеєм у першому виданні Сатанинської Біблії, вже відбуваються. Пригноблені люди розірвали свої пута. Секс буйно розцвів, колективне лібідо знайшло свій вихід в кіно та літератури, на вулицях та будинках. Нескінченні загальні пошуки розваг, вишуканої їжі та вина, пригод, насолод тут і зараз. Людство не хоче більше чекати якогось життя після смерті, яке обіцяється в нагороду чистої і цнотливою душі. Всюди панує дух неоязичництва та гедонізму, ними просочене широке коло яскравих індивідуальностей, – докторів, юристів, інженерів, вчителів, письменників, брокерів, агентів з нерухомості, акторів і актрис, людей із засобів масової інформації (і це лише мала частина професій сатаністів), зацікавлених в формалізації та увіковіченні цієї все більш розповсюджуваної релігії і способу життя. 

Потапчук Наталія

©Zlit 2012Про проектКонтакти