ЙОН МОЦА ТА ВАСИЛЕ МАРИН
Переклади
В історії народу рідко можна зустріти смерть більш значиму, аніж загибель цих легіонерських командирів, що полягли на іспанському фронті. Громадянська війна в Іспанії швидко стала великою війною між політичними ідеологіями та економічними інтересами наднаціонального масштабу, і забрала в могилу, без сумніву, сотні тисяч людей з обох сторін; людей найкращих та найгірших, відчайдухів та найманців, героїв та вбивць. Проте, важко було повірити, що серед переліку імен тих сотень тисяч полеглих на іспанських фронтах, можна зустріти й добровільну жертву Йона Моци та Василе Марина.
Обидва боки – як націоналістична революція, так і комуністичний та демократичний опір, з перших же днів протистояння знайшли безліч фанатичних прихильників. Добровольці з усього світу гинули від обох сторін. Але від`їзд в Іспанію семи командирів румунської Залізної Гвардії, де вони боролися як звичайні штурмовики, був надзвичайно символічним (1). Таким символом було б зарахування у якості рядових добровольців графа Чіано, Литвинова (2) чи генерала Герінга – до складу штурмових батальйонів, котрі кожного дня несли до сімдесяти відсотків втрат…
Для вождя проблема моралі завжди є важчою, ніж для звичайного фанатика. Лідер не має права на особисту самопожертву, та своєю жертвою він служить містиці. І як справжні вожді, обидва вони неодноразово доводили, що володіють цим жертовним духом – винесли в`язницю, страждання, моральні тортури; їх юність була юністю людей відповідальних, героїв, аскетів.
Останньою спробою, що увінчалася смертю, став їх від`їзд до Іспанії, і вони самі обрали цю смерть у якості найвищого доказу віри та християнського подвигу. Грубий людський моралізм не здатен на жертовність; натомість вся їхня юність була неперервною жертвою, а їх християнський та націоналістичний фанатизм пройшов випробування незліченну кількість разів. Значення цих смертей є набагато вищим за мужність простого героїзму. Добровільна смерть Йона Моци та Василе Марина має містичне значення: вона є жертвоприношенням в ім`я християнства. Жертва ця слугує перевіркою героїзму та віри для всього покоління. Вона зміцнює християнство та підносить молодість.
Йон Моца мав багато противників, але жодного ворога. Це був молодий, блідий, спокійний та цілеспрямований чоловік; жодного шаленого жесту, жодного показного героїзму не було в його погляді та словах. Він завжди виглядав просто. Проте, в ньому відчувалася довга та відчайдушна внутрішня мацерація (3), питання потойбічного життя та долі душі після смерті змушували його страждати значно більше, ніж швидкоплинність та короткість земного життя. Він не боявся смерті, і довів це задовго до від`їзду в Іспанію. Нетерпляче чекав часу своєї жертви, бажаючи продемонструвати всім приклад життя героїчного та надособистісного. "Мученик" означає "свідок"; той, хто приймає смерть заради свідоцтва своєї віри та доводить іншим, що така віра рятує їх від страху смерті та підтримає: адже тепер вони знайшли сенс існування. Йон Моца довів це, знайшовши свій кінцевий сенс існування. Трансільванська кров, випробовування націоналізмом, освіта в боях, у сукупності сприяли тому, що він, Йон Моца, зрозумів своє призначення, з чесністю та розумінням визначив найвищу мету свого існування ще на університетській лаві.
У політичному житті післявоєнної Румунії непоступливість та гідність Йона Моци захоплювала навіть запеклих ворогів. Мужність його корінилась в багатстві та щирості релігійності. Румунія сильна, чесна, творча – за неї він був готовий пожертвувати собою з перших же днів своєї боротьби – і, перш за все, Румунія християнська. Як і його вождь та друг, Корнеліу Кодряну, Йон Моца вірив, що завданням молодого покоління полягає у примиренні Румунії з Богом. У перевтіленні мертвої букви в Християнське Життя. У тому, щоб будь-яким чином здобути перемогу над силами темряви. Відчувши, що Люцифер знову піднявся на бій проти Христа, Йон Моца, цей православний хрестоносець, мужньо, з миром у серці пішов у похід, аби пожертвувати собою задля перемоги Спасителя. Інші добровольці в Іспанії склали голови на вівтар людських ідеалів – фашизму чи комунізму. Йон Моца був одним з небагатьох, хто поліг за надлюдський ідеал – перемогу Христа. Такими є плоди смерті – навіть тут, на землі…
Марин належав до людей іншої духовної структури: це були бійки, іронічні та пристрасні лекції і суперечки, жарти, чудово написані сторінки та сміливість мислення. Він був серед тих, хто цінував перш за все інтелект та скрізь шукав таланту. З моменту нашої першої зустрічі, яка відбулася 12-13 років тому, він незмінно лишався палким прихильником «реакційних» французьких письменників і був знайомий з усіма творами Леона Доде та Шарля Морраса. У нього був характер бійця, і політика цікавила його з часів навчання в ліцеї. Василе Марин ніколи не говорив мені, що саме він думав про смерть. Але похід в Іспанію показав, що він зовсім її не боявся, навпаки – шукав відчайдушно і з радістю, як людина, що знає: час смерті є лиш початком життя вічного. Його жертва є настільки ж значимою і плідною, як жертва Йона Моци. Обидва мали настільки різні душі, та обидва з однаковою радістю зустріли смерть. Доля обрала їх для свідчення; щоб показати всім – віра дає безтурботність, і героїчний зміст християнства міститься в тому, що коли ми приходимо в цей світ, то маємо бути готові в будь-який момент і покинути його без жалю.





1. Серед легіонерів-добровольців, що відправилися в Іспанію дійсно були як командири, так і рядовий склад. Йон Моца – співзасновник Залізної Гвардії, «легіонер номер два» та права рука Кодряну, Василе Марин – керівник столичного «гнізда» легіонерів, граф Олександр Кантакузино – кандидат на виборах та один з керівників партійного відділу легіонерського руху, «Все для Батьківщини».
2. Представник СРСР в Лізі Націй.
3. Процес настоювання рослинних або тваринних тканин (зазвичай рослин, цілком або частково) в рідких розчинниках — наприклад, воді, оліях, спирті — з метою віддачі своїх властивостей розчиннику і таким чином його збагачення.




Переклад з румунської спеціально для "Реновації" – Д.Ф
Джерело. Renovazio 
©Zlit 2012Про проектКонтакти