Неоалхімічні медитації Нью-Ейджу
Статті
На одній із конференцій почув, що «алхімічна традиція зникла». Можливо й так. У подібних ситуаціях, а вони досить поширені у середовищі необізнаних науковців (найбільше серед культурологів та істориків), хочеться спитати: «А ви досліджували цю тему достатньо докладно, щоб це стверджувати?». Подібні питання викликають лише незручні ситуації. Але, мені все ж хочеться розповісти дещо про сучасну алхімію, зокрема про роль медитації у «Великому Діяні». 
Сьогодні серед дослідників історії алхімії прийнято вважати, що існує так звана неоалхімія ХІХ-ХХІ ст. Так, Ю. Родіченков виділяє три напрями цього феномену. Перший – це твори авторів, які максимально намагаються наслідувати багату алхімічну традицію. Сюди він відносить праці Фулканеллі, його послідовника Кансельє, Брата Альберта та його учнів. Тема медитації у їхній творчості фактично не представлена. Другий напрям – це багатогранні та неоднозначні твори, де можна зустріти набір різних ідей з історичних традицій. Найчастіше там зустрічається поєднання герметичної філософії, теософії, даоської алхімії, тантризму. Це все відображає синкретичний дух епохи Нью-Ейджу. Для такого типу книг алхімія – лише одне з основних джерел для натхнення. У працях, де вона є ключовою для автора, медитація виступає опорою для підтвердження власних філософських натхнень. Такою, наприклад, є «динамічна алхімія» Дж. Прайса. Для нього та його однодумців медитація виступає домінантною. Третя група – це «комерційні» проекти, що розраховані на невибагливого читача. В них можна знайти все. У науковців такий невмілий еклектизм породжує лише своєрідну відразу. Нас буде цікавити друга група текстів. 
Активну роль у «алхімічній медитації» відіграє символ. Його візуалізація та концентрація свідомості надзвичайно важлива. На мою думку, щодо цього для наочності варто навести декілька цитат. Так, Дж. Ремзі у своїй книзі «Алхімія: мистецтво трансформації» (1997) пише наступне: «Сидячи непорушно, деякий час сконцентруйтеся на власному диханні, в процесі чого видихайте повільно і розслабляйтеся. Після чого почніть говорити про себе слово «алхімія», дозвольте йому резонувати. Просто продовжуйте повторювати це слово. Що воно привносить у ваш розум? Як ви відчуваєте його в собі і де воно знаходиться? Як воно почуває себе там? Можете ви щось відчувати або споглядати завдяки йому? Подумайте чи можете ви дозволити якомусь символу з’явитися перед вами? Вам потрібно довіритися тому, що з’явиться перед вами, чим би воно не було. Зачекайте деякий час, затримайте образ у своїй свідомості, лише після цього поверніться. Зробіть запис про цей образ або про те, що вам явилося під час цієї вправи» (С. 3-4). 
С. Беннет у своїй книзі «Радикальне світло: алхімія для нового світу» (2010) багато уваги приділяє трансмутації людської свідомості через алхімічну медитацію. З цього приводу він писав: «Алхімія приваблює мою увагу як техніка, що має справу із тонкими енергіями, які дозволяють людям напряму і свідомо трансмутувати свою свідомість» (С. 14). 
Звертаючись до конкретних символів із історії, а саме до ієрогліфічної монади Джона Ді, К. Залевськи у книзі «Трави у магії і алхімії» (1999) твердить наступне: «Маючи справу із магічними силами, потрібно пам’ятати, що всі символи наділені енергією, яку випромінюють. У цьому плані показовими є справи з травами і талісманами. Якщо символ монади Ді наявний у лабораторії алхіміка, й алхімік медитує на його планетарні аспекти, з якими він збирається працювати, він може налагодити чіткий зв’язок із цією планетою» (С. 101-102). 
Увесь цей масив інформації тісно пов’язаний із творчістю швейцарського психолога К. Г. Юнга, який став ідейним натхненником цього типу алхімічних текстів. У своїй праці «Психологія та алхімія» він наділив алхімію своєрідним психологізмом. Свого часу це породило неймовірно велику кількість подібних текстів. Дехто вважає, що вони зіграли негативну роль в історії науки. На мою думку, навпаки – це лише збагатило поле для можливих досліджень західноєвропейського езотеризму. Для сучасних неоалхіміків роботи К. Г. Юнга є надзвичайно авторитетними. Візуалізація алхімічних чи допоміжних символів стала основною практикою для «Великого Діяня». Трансмутація здійснюється над людською свідомістю. «Філософський камінь» вже закладено в нас, його просто потрібно віднайти у нашій природі. Саме для цього і покликана «алхімічна медитація». Цей рух у межах Нью-ейджу набув поширення завдяки комерційній складові нашої епохи. Дуже часто у подібних книгах використовується наукова термінологія, що наче б то надає тексту вагомості, але це лише один із аспектів сучасної езотеричної літератури. Її можна знайти у будь-яких великих книжкових супермаркетах, зрештою, саме вона породила неймовірну плутанину та профанацію історії алхімії. У цій групі текстів традиція набула невідворотної трансмутації. Наскільки це знаходиться у сфері істини для себе, вирішує лише допитливий читач.

Щепанський Віталій

©Zlit 2012Про проектКонтакти