Подорож до Великої Качки
Есе
Що ми можемо знати про наш Всесвіт? Він безкінечний чи ні? Хто його упорядкував? Якого кольору чи форми Бог? У кожного на ці питання відповіді будуть свої. Для християн або мусульман вони досить очевидні. Одного разу мені вдалося познайомитися з вченням церкви Великої Качки, де не все так однозначно і просто. У недільній день в м. Києві, на вулиці біля озера, була зафіксована група людей, що практикувала вельми цікаві ритуали схожі на медитацію. Вони їх називали «качиний дзен» і пов’язували їх з наступними твердженнями:
1.Питання «що первинне – курка чи яйце» не має сенсу – первинна Качка. 
2.Якщо ти думаєш про качку, яку можна ще до чогось редукувати, ти думаєш не про Качку.
Наскільки мені вдалося зрозуміти ці формули потрібно приймати саме на віру, через раціональне ствердження у власній свідомості.
Після довгої розмови послідовники церкви Великої Качки розкрили мені їхню космології та інші деталі вчення цієї релігії. Первинно світ був і лишається дико хаотичний. Тому людський розум пізнати його повністю не може і будує ментальні конструкти, які підміняють цю реальність, тобто різних богів, «тонких сутностей», політиків, магічні картинки світу. Їхня позиція зафіксована в наступному – найкраще цю принципову непізнаваність і хаотичність передає образ\символ Качки. Вона мислить зовсім інакше, ніж ми, тому для нас неосяжна і Її прояви несподівані як буруля, що падає на голову взимку. Качці належать всі атрибути і якості, якими люди здавна наділяли своїх уявних богів – вона всесильна, всезнаюча, всеприсутня і володарює над всіма стихіями.
Але, на їхню думку, найстрашніше те, що Качку  глючить. Завжди чи не завжди – не має значення, бо Вона поза часом, який є лише у наших головах. І те, що найнаївніші з нас сприймають як об’єктивну реальність, а ті, хто знає страшне слово «феноменологічна редукція» як досить таки примітивну конструкцію – замінник реальності є лише доступною людям часткою субстанції Глюку, в якому ми варимося протягом всього життя. 
Такий світогляд нагадує синкретичне поєднання різних вчень Давньої Індії. Однак, погляд цих людей був наповнений світлом та добром щодо навколишнього світу і людей у ньому. Єдине, що вони щиро недолюблювали це була двоголова курка, якій поклоняються послідовники Русского міра. Відповідно на думку адептів церкви Великої Качки це все тотальна фігня. Якщо ж людина буде займатися фігнею, наприклад вшановувати двоголових курок і дуріти – таких людей здзьобає Чорний Крижень. Точніше, не зовсім так – після смерті людина потрапляє на прекрасне гірське озеро з абсолютною тишею, відсутністю руху і кришталево чистою водою. Там на озері сидить Чорний Крижень. Від його погляду Істини ілюзорна людська душа розкладається на Істинне і Глючне. А потім Крижень б’є Дзьобом.... Тобто, здзьобує душу не Крижень, а його відображення в озері, але це вже езотерична доктрина церкви Великої Качки, яку, на жаль, мені не розкрили). Після того душа людини варитиметься в Глюці нескінчену кількість кальп, знищуючись і воскресаючи в безглуздому існування з кожним Великим Вибухом, і кожним Тандавою Шиви.
Після досить цікавої і не дуже довгої розмови мені довелося піти, щоб не заважати продовженню практики «качиного дзену». Тим не менше, ця розмова змусила мене задуматися над тим чи дійсно мене не заглючило.
Щепанський Віталій
©Zlit 2012Про проектКонтакти